Goldmobile

Принаймні саме мобільні оператори часто стають “винуватими” в тисячах екологічних проблем міста, і саме спорудження базових станцій мобільного зв’язку є непоганим приводом, аби затіяти чергову “акцію протесту” проти мобільних операторів, які начебто опромінюють і без того занедбане довкілля.

Насамперед варто зазначити, що мобільний зв’язок наразі залишається для пересічного користувача чимось таємничим, тим паче, що вплив його на здоров’я достеменно вивчити важко. Власне, аби перестрахуватися, слід прислухатися до рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я: мобільними телефонами не варто користуватися дітям до 16 років, вагітним і людям із неврологічними захворюваннями. Хоча з іншого боку, важко визначити ступінь шкідливості того чи іншого елемента нашої техногенної сучасності, адже за такою логікою шкідливими є і автомобіль, і комп’ютер, і мікрохвильова піч, і Wi-Fi-інтернет.

Отже, наскільки небезпечні саме базові станції мобільного зв’язку? Передусім зі збільшенням кількості телефонів мобільні оператори повинні відповідно збільшувати кількість базових станцій. Роботу мобільного зв’язку забезпечує розвинута мережа базових станцій (фіксованих антен), які передають інформацію на комутаційні центри за допомогою радіочастотних сигналів (РЧ-сигнали). У світі нині експлуатують близько 1,4 млн. базових станцій, більш ніж 20000 з них розташовані в Україні. Власне, український мобільний ринок уже майже досягнув насичення, і мобільний телефон є майже в кожного, якщо він не дитина, не пенсіонер і не живе в зоні, де немає покриття (хоча таких зон практично немає). Принаймні за останні 10 років користування мобільним зв’язком кількість абонентів збільшилася в 1000 разів порівняно з 1997 роком.

Однак зрозуміло, оскільки в США й Європі мобільний зв’язок розвивався раніше, то вони мали раніше пройти всі “мобільні неприємності”. Відтак унаслідок проведених досліджень Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно визнала: “Жодна з проведених останнім часом експертиз не підтвердила, що РЧ-поля, створювані мобільними телефонами або базовими станціями, негативно впливають на здоров’я людей”. Щоправда, це не означає, що є позитивний вплив, однак такий висновок найавторитетнішої світової організації вже би міг дати підставу для спокою. Крім того, попри спроби розкритикувати українську систему охорони здоров’я, все ж варто визнати, що від “мобільного монстра” вона українців береже. Власне, в Україні діють одні з найжорсткіших у світі норм безпеки рівня електромагнітного випромінювання для елементів мережі мобільного зв’язку – гранично допустимий рівень електромагнітного випромінювання становить 2,5 мкВт/см2. У Росії та Угорщині цей показник суттєво вищий – 10 мкВт/см2. І хоча важко уявити, що своїм здоров’ям легковажили б скандинави, але в них правила значно лояльніші до мобільних операторів. Гранично допустимий рівень випромінювання становить 100 мкВт/см2.

Наскільки ж небезпечно жити під антеною? Насамперед варто пам’ятати, що випромінювання має горизонтальний напрямок, і безпосередньо тим, хто живе “під антеною”, нічого не загрожує. Навколишні будинки також не повинні піддаватись опроміненню, оскільки випромінювання від базової станції завжди скероване поверх сусідніх будівель або між ними. Чи можна взагалі винести базові станції за межі міст? На жаль, ні, адже якщо розташовувати далеко від місць проживання людей, то погіршиться якість зв’язку, а потужність мобільних телефонів муситиме зростати. Але це вже інше питання, адже дискусії, чи шкідливо носити зі собою мобільний телефон, є не менш гарячими, ніж про шкідливість базових станцій загалом. Варто також прислухатися до думки завідувача лабораторії гігієни електромагнітних випромінювань Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України, доктора медичних наук, професора Юрія Думанського: “Єдиний вплив, який може створювати базова станція мобільного зв’язку, – психологічний, зумовлений побоюваннями нового та невідомого”, цитує його Likar.info.

Утім усі зазначені правила діятимуть, якщо буде виконано головну умову – відповідність випромінювання санітарно-гігієнічним нормам, які в нас прописані дуже чітко. А перевірити цю відповідність важко – принаймні на Львівщині обладнання для замірів фонового навантаження базових станцій стільникового зв’язку є лише в обласній санепідемстанції, відтак оперативно реагувати на кожне звернення мешканців насправді складно. Проте наразі скарги мешканців не підтверджувались. Однак це не означає, що не треба бути пильними, головне – без непотрібної істерії.